01.08.2016 0:00

Повернення з відпустки

Перепрошую в тих, хто не зміг достукатись до мене ...
Читать полностью
 
06.06.2016 0:00

[Отменено из-за погоды...] Вечно молодой дедушка Сулико разожжет...

участок пляжа на оз. Горащиха, напротив 7 линии в ...
Читать полностью
 
12.07.2015 0:00

kiwi Dnistr 2015

Байдарочно-палаточный поход в режиме supermatraz…
Читать полностью
 
19.11.2013 0:00

Старатели

Пригоди лижників у країні неляканих сноукетів
Читать полностью
 
19.11.2013 0:00

Белка в Сибири

О сноукэтинге и фрирайде в затеряном сибирском пос...
Читать полностью
 

 

Моя освіта

 

Магістр ділового адміністрування (MBA)
навчальний курс з 10.2009 по 10.2011
написання та захист випускної роботи з 10.2011 по 06.2013
Московська Бізнес-Школа (MBS), Програма з управління бізнесом, Москва.

Інженер-електрик, спеціаліст
«Електричні станції та підстанції»
з 09.1993 по 07.1999
Вінницький Державний Технічний Університет,  Вінниця.

Бухгалтер-економіст, спеціаліст
«Бухоблік та аудит»
з 09.1997 по 04.1999
Вінницький Державний Технічний Університет, Вінниця.

Перекладач з англійської мови, бакалавр
«Електротехніка, додаткова спеціалізація: Переклад технічних текстів з англійськох мови»
з 09.1993 по 04.1999
Вінницький Державний Технічний Університет, Вінниця.

 

Як це було:

Ура! Наразі захистив випускну кваліфікаційну роботу (ВКР) у Московській Бізнес-Школі й отримав кваліфікацію МБА.

Провчився у бізнес-школі 2 роки. Над ВКР працював майже півтора року. Спочатку працював над темою маркетингових коммунікацій у електротехнічній галузі, потім переключився на бізнес-план та інвестиційний план Інтернет старт-апу (я тоді там працював комерційним директором). Після відмови нових власників стартапу у використанні інформації, що вони її вважали конфіденційною, довелося повернутися до первісної теми.

Наразі все вже позаду. Напружений графік лекцій та екзаменів, числені семінари, та денне та нічне штудіювання підручників. За побіжним аналізом протягом цих років довелося "проковтнути" більше сотні підручників та прослухати стільки ж лекцій, "перетравити" понад програму ще з півтори сотні книжок, безліч статей, ессе та монографій. Кількість різноманітних іспитів та тестів перевищила півсотні. Трохи до цієї цифри не дотягнула кількість семінарів. Кількість вебінарів взагалі зашкалює - не встигаєш усі й відвідати. Як оглядаєся назад - думаєш: який жах! І я це усе зробив?

Так! I did it! Що ж - навчання позаду. Отримав чимало задоволення і дещицю знань. Жарт: знань навіть більше, ніж задоволення.

У МБШ цікава технологія навчання. Навчання он-лайн. При цьому студент отримує усі лекції у відео-форматі (мені надали у київському представництві Школи зовнішній вінчестер на 1 терабайт з усіма лекціями, зараз дають нетбук або планшет з записанними на жорсткий диск відео). Поряд з відеолекціями (дуже зручно - дивись у будь-який час, скільки треба повторів, гарна якість, кращі лектори, гарний відео-монтаж) є й підручники у форматі PDF та у форматі web-сторінок та так звані "робочі зошити", тобто практичні вправи до них.

Студент, засвоївши матеріал, також має змогу приймати участь у числених вебінарах (на сайті Школи), отримувати додаткові матеріали. Також обов'язково приймати участь у семінарах у форум-форматі. Робота йде у межах свого потоку або у міні-групах. Є тьютори, які відстежують роботу студентів, коли треба допомагають. По кожному модулю проводяться 3-4 семінари.

І, наприкинець, іспити. Сілабус побудований таким чином, щоб студент завжди був "у тонусі". За два роки проходяться 15 модулів (по два модулі одночасно, близько трьох місяців на засвоєння матеріалів, проходження семінарів та написання ессе). Кожен модуль включає 5-7 мінікурсів у межах єдиної тематики, скажімо, маркетингу, або стратегічного менеджменту, управління проектами, макроекономіки, тощо. По закінченні кожного модуля потрібно скласти іспити. Іспити у вигляді тестів у форматі multy choice приймає машина. Тобто он-лайн система тестування. Питання нескладні, але їх до біса багато і треба вкластися у стислий час. Тобто, не пройшовши матеріал, пройти тести неможливо. У модулі 3-5 іспитів з окремих курсів та один, "великий" загальний тест. На здачу кожного теста дається дві спроби. Якщо з першого разу здати іспит не вдалося, система закриває доступ до складання іспитів на дві доби - надає можливість підготуватися краще. Після другої невдалої спроби останнє "китайське" попередження. Третя спроба (яка можлива лише за дозволу тьютора) - вирішальна. Як не здав - давай, до побачення. Таких іспитів близько сотні за два роки. Додайте сюди з пів-сотні семінарів, сотню вебінарів, кільканадцять ессе, сотню підручників, які треба прочитати та із сотню лекцій, які бажано подивитись, або, хоча б прослухати у аудіо-форматі під час ранкової пробіжки. Тобто непоганий такий "тонізуючий" ефект для студента виходить. Розслаблятися просто нема сенсу.

Наприкінці курсу пишеться дипломна робота. Як бути більш точним - випускна кваліфікаційна робота (ВКР). Призначається керівник і пішла щільна і напружена праця. Врешті, хто навчався у ВИШі - знає що це. Але тут цікава родзинка - тема роботи має бути пов'язана з реально існуючим підприємством.

А в мене вийшов конфуз. Працюючи комерційним директором інтернет стартапу, що зосереджений на електронній комерції (продаж квитків на транспортні лінії), я ледь не рік розробляв стратегію розвитку для компанії із прицілом на венчурний капітал, що мав би долучитися до розвитку проекту. Паралельно я цю ж тему трансформував у дипломну роботу. У листопаді, коли все вже було нарешті готово, дізнався, що й інвестор врешті решт прийняв рішення і прийшов у компанію. Усе дуже гарно, лише кілька маленьких "але"...

По-перше, для мене у новій компанії місця не лишилося. Я своє завдання виконав (по пошуку того самого інвестора, наприклад), а тепер прийшов час нових маврів. Ну, то таке... А от "по-друге" виявилось набагато гіршим. Новий власник компанії категорично проти використання у моїй роботі будь-якої конфіденційної інформації або, скажімо, опису бізнес-процесів у компанії. Як один з керівників (нехай і колишніх) компанії, я пов'язаний з нею угодою про нерозголошення, а крім того, є й етика. Отже, майже на 99% готова робота коню під хвіст і треба все починати з самого початку.

Не біда. Нова тема моєї ВКР "Вибір інструментів маркетингових комунікацій у електротехнічному машинобудуванні". Також є де розвернутися.

Напружені півроку роботи над новою темою промайнули як один день. У перервах між дослідженнями електротехнічних рінків я катав сноуборд на засніжених схилах Карпат. І ось, наприкінці квітня я нарешті узгоджую роботу з науковим керівником (к.т.н. Мурзінов Алексій Васильович, декан та викладач Московської Бізнес-Школи), отримую рецензії від поважних рецензентів (к.т.н. Дзюбан Сергій Віталійович, директор НВП "Елекон" та Щирін Юрій Александрович, директор "Агенції Індустріального Маркетингу") і відправляю роботу на аудит до кампусу Бізнес-Школи. Із спокійною душею відправляюсь закривати зимовий сезон в Австрію, на тірольскі льодовики. Відкатали на п'яти льодовиках (Хінтертукс, Пітцталь, Штубай, Ретенбах, Тіфенбах), відвідали Відень, Будапешт, Інсбрук, Зальцбрг та Братиславу.

По завершенні тірольских пригод та поверненні в Україну потрапляю на три тижні до лікарні - даються взнаки навантаження під час зимових покатушок та літніх альпіністських екзерсизів. Що ж, нема лиха без добра - ремонтую ногу і одночасно готуюсь до захисту випускної кваліфікаційної роботи.

І от нарешті я у Москві. Свіжим червневим ранком крокую доріжками парку на Воробйових горах. Кампус Бізнес-Школи розташовано на Ленінському проспекті. Намотую кола навколо кампусу, підкріплюю сили тульськими пряниками, що їх запиваю хефевайценом (тссс, ніколи не намагайтесь це повторювати!). Чекаю призначенного часу. Вже вкотре прокручую у голові основні тези свого докладу. Намагаюсь передбачити, які питання можуть виникнути у кваліфікаційної комісії.

Нарешті прийшов час "Ч". Дипломантів, а нас цього дня четверо, проводять у невеличкий конференц-рум. Тут вже тихенько шуршить проектор, на екрані яскраво світяться діаграми презентацій, віє кондиціонованою прохолодою, що неабияк освіжає після нестерпної московської спеки. Займаємо місця за великим конференц-столом. Четверо диломантів та четверо членів комісії на чолі з головою.

Регламент захисту доволі суворий. Спочатку стислий виклад роботи - основні тези, висновки, результати, звіт про практичну цінність. Час на доповідь дуже стислий і головне завдання - встигнути розкрити зміст роботи, при цьому не вийшовши за часові обмеження. Після цього доповідач потрапляє під перехресний вогонь комісії. Тендітні жінки, що цього дня складали більшість у комісії, виявилися напрочуд досвідченими фахівцями і дуже й дуже суворими екземенаторами. Жодної упередженності, але будь який промах у роботі чи докладі одразу ж виявляється та препарується. Здається, що щонайменша помилка чи неточність не може сховатись від їх прискіпливого погляду за масивами цифр та діаграм.

Загалом захист тривав трохи менше чотирьох годин і шанована комісія таки змусила мене похвилюватися. Але все закінчилося пречудово. Після невеличкої перерви, під час якої дипломантів відправили подихати свіжим повітрям у інше приміщення, комісія провела нараду і нарешті прийшов час оголошення результатів захисту. Тарарам! Мій захист оцінено на "відмінно" і присвоєно ступінь MBA - магістра бізнес-адміністрування. Сповнений найкращих почуттів, приймаю вітання свого научного керівника, дякую членам комісії і поспішаю до "Домодєдово", де на мене чекає яскраво-салатовий "Боїнг", що віднесе мене через чотири часових пояси до Сибіру.